Бельгійська столиця є однією з найбільш перевантажених автомобілями у Європі, але амбіційний план перетворення вулиць виштовхує рух транспорту за межі центру міста.
Прямо зараз у деяких районах центрального Брюсселя може бути майже моторошний спокій. Прогуляйтеся увечері вниз по бульвару Анспач, широкій алеї, що утворює хребет бельгійської столиці, і ви можете помітити, що вулиця пустує, брюссельські вапнякові та ковані фасади відгукуються луною на кроки рідкісного перехожого тротуаром.
Le Piétonnier – вид з бульвару Anspach на площу de Brouckère у Брюсселі у 2010 році / Chris Wevers (с)
Ця незрозуміла тиша в самому серці шумного мегаполіса з населенням 2,2 мільйона, відома як одна з найбільш сумнозвісних столиць Європи, коли йдеться про транспортну перевантаженість – невипадкова. Зараз Брюссельський столичний регіон поступово наближається до завершення одного з амбітних про-пішохідних перепланувань у цьому столітті. У масштабі, з яким може конкурувати лише Мадрид, Брюссель систематично забороняє рух усього транспорту, окрім екстрених служб та автомобілів доставки на великій мережі вулиць і площ, які не тільки центральні, але й осьові.
Адаптація цієї території, яка відома за своєю французькою назвою Le Piétonnier (пішохідна зона), триває з 2015 року, і до кінця 2019 року вона повинна завершитися на 70 відсотків. Уже цьогоріч ребриста бруківка покрила, донедавна, автомобільні смуги центральної площі Place de Brouckère та сусідні завантажені перехрестя, які охрестили Таймс-Сквером Брюсселя (слід зауважити, що до останньої переробки цей простір зовсім не був схожий на площу). На південь від неї, автомобілі були витіснені з бульвару Anspach та багатьох вулиць, що його перетинають (проїзна частина яких частково відгороджена – ось звідки взялися ці острови тиші), аби назавжди перетворити їх на простір дружній до людей.
Поміж тим, площа навколо розкішної будівлі фондової біржі Брюсселя нарешті має сенс, як єдиний, вільний від автомобілів простір. Це бачення, викладене нижче у вигляді 3D відео-симуляції, амбіційне: відео демонструє чарівливий пішохідний бульвар щільно огорнутий деревами, зеленими насадженнями і терасами кафе. Однак минулого місяця місто зробило ще два кроки уперед, пообіцявши розширити пішохідну зону ще до того, як вона буде завершена.
Лише кілька років тому історія була зовсім іншою. Вулиці Piétonnier ще донедавна були постійно перевантажені автомобілями, та це й не дивно. Це вам не вузенькі звивисті європейські смуги: більшість вулиць, які відповідають цьому опису в Центральному Брюсселі, вже давно дихають на повні груди без автомобілів. Це широкі, героїчні бульвари, які, за архітектурою та шириною, не так вже й відрізняються від паризьких магістралей, що розрізають міське ядро на дві частини, ніби побудовані для приваблення потоків гуркотливого транспорту. У певному сенсі, вони продиралися через серце Брюсселя у 1860-х роках після того, як уже на той час забруднена річка Сенна була похована, бульвари мали на меті перетворити смердючий середньовічний лабіринт на щось сучасне і широке.
Бульвар Anspach у 1920-х повен людей, з трамваями, де автомобілі були лише гостями
Цей план спрацював, на деякий час. Але коли масово з’явилися автомобілі, роль бульварів, як вітальні міста на відкритому повітрі, згасла. Завдяки своїм широким тротуарам, терасам кафе все ж вдалося вижити – зрештою, це як не як (переважно) франкомовна Європа. Все ж, рух транспорту зробив атмосферу далеко не такою приємною. Елегантні фасади «Beaux-Arts» резонансно тремтіли від реву двигунів і виску гальм, а центральний Брюссель став закіптявілим місцем зі стійким запахом перегною, яке радше запрошувало всіх якнайшвидше проїхати через нього, аніж до нього.
Очищення цієї зони від автомобілів не відбулося безперешкодно. Місцеві підприємці побоювалися втратити клієнтів, тоді як поборники захисту довкілля вбачали у цьому плані відмову від своїх принципів, оскільки заборона руху автомобілів бульварами просто призвела б до створення нового міні-кільця, просто на кілька вулиць далі від центру, окружної мікроавтотраси навколо Piétonnier, що могла б навіть збільшити рух у цьому районі. Наразі, виглядає на те, що ці побоювання не були цілковито безпідставними. Власники магазинів, що обрамляють бульвари, скаржаться на те, що мали складнощі у зв’язку з тим, що їх не було повідомлено належним чином про те, які ділянки вулиці закриваються на реконструкцію та на який термін.
Реконструкція бульвару Anspach добігає кінця 2019 / Beliris (c)
Тим часом картина забруднення нечітка. Умови в пішохідній зоні різко поліпшилися, зафіксувавши зниження рівня технічного вуглецю у повітрі на 20%. Деякі з цих забруднень просто були витіснені, однак, рівні технічного вуглецю зросли навколо «міні-кільця»; саме цього і побоювалися екологи.
Але реакція міста на цю змішану картину вражає: після тривалих нарад з громадськістю, здається, що мешканці Брюсселя не змінили своєї думки щодо плану – влада міста просто вважає, що вона зайшла недостатньо далеко. Згідно з новим планом мобільності, оприлюдненим у квітні, Брюссель планує повністю відмовитися від міні-кільця, перенісши рух автотранспорту на набагато ширшу (і вже сильно перевантажену) окружну автомагістраль Petite Ceinture («Маленький пояс»), яка лежить трохи далі , повторюючи траєкторію історичних стін Брюсселя. Тим часом плани поширюються ще на шість “пішохідних бульварів”, зокрема на бульвар Адольф Макс, трансформація якого розширить Piétonnier аж до маленької Petite Ceinture.
Те, що рівень забруднення зростає відразу за межами Piétonnier, демонструє, що недостатньо просто витіснити автомобілі з центру без зменшення їхньої кількості. Тому Брюссель докладає зусиль для подальшого перерозподілу частки пересувань за видами транспорту на рівні міста. Згідно з новим планом мобільності, спрямованим на 24-відсоткове скорочення використання автомобілів і чотириразове збільшення велосипедного руху до 2030 року. Аби запобігти перетворенню зовнішніх околиць на зони щурячих перегонів пасажирів, міські очільники планують створити низькошвидкісні зони, де швидкість руху не повинна перевищувати 30 км/год. Важливо, що і метро, і трамвайна система будуть розширені на північ, тому містяни матимуть більше альтернативних варіантів для доїзду до центру.
Вид з площі de Brouckère на бульвар Anspach 2019 / Beliris (c)
Ці зміни вкрай необхідні. Брюссель має свій особливий характер та шарм, але це все ще часто хаотичне та забруднене місце, що здатне спростувати твердження про досконале планування Північноєвропейських міст. Якщо він знайде спосіб кардинально змінити свою транспортну систему задля створення зеленішого, чистішого і приємнішого довкілля, то цілком міг би, хоч і з запізненням, стати зразком світового масштабу, як він на те і заслуговує.
Додатково пропонуємо переглянути документальний короткометражний фільм “Brussels express” (2012, 19хв, українською)
Використані матеріали: CityLab
